Ви є тут

Навіщо медяник для Миколая?

Навіщо медяник для Миколая?

 Якось, питаючи поради, що почитати малим, мені сказали, що маю добрий смак до дитячої книжки. От, з тих пір я іноді беруся до невдячної справи – раяння. Тобто що читаю і подобається, те раджу. А якщо щось не подобається, то й мовчу, бо, може, то мій смак зазбоїв, а, насправді, книжка крута-крутецька.

Так от. Зараз я буду радити. І на всі боки розхвалювати. А ще тішитися новій книжечці у своїй бібліотеці.

Хто коли задумувався, як живеться святим? Ні, ну задумувалися, звісно, житія святих різних писали, але про їхній побут ТАМ, на небесах? Що роблять, чим живуть, що їдять? От цим часто переймаються діти. І особливо їх хвилює доля улюбленця кожної української дитини – Миколая. Здавалося б. Живе собі, горя не знає. Але уявіть, листи-замовлення зібрати, все це проаналізувати, подарунки підготувати, а особливо неслухняним, збитошним заготувати наперед різочку чи вуглинку. Хоча… А якщо ці неслухи в останній день заслужать? Або навпаки, був-був хлопець слухняним весь рік, а перед святом, як Антипко його підговорив. Як добрий, але надто запальний Колька в оповіданні Володимира Чернишенка. Подарунок уже ж заготований! По-різному живеться  святому Миколаю, доводиться бувати суворим, але завжди справедливим. І прикро залишитися без подарунка, та якщо заслужив, будь добрий, отримай і розпишися. Зате ті вуглинки потім можна використати. На очі сніговикові, наприклад.

Взагалі, діти – народ щиросердний, співчутливий. Вони розуміють проблеми святого, його клопоти. Дівчинка у Галини Кирпи, звичайна, маленька, вродлива, напевно, та трошки вередлива, розуміє, що іноді й провинитися може, тому й у помічники Миколаєві йти збирається. Тільки ж хто її, малу, пустить? Хай би уже по шпалерах не малювала і на маму не сердилася. То ж їй Миколай і альбом з фломайстрами несе і  зовсім трішечки дорослості. Пройде, певно, рік-два, вона піде до школи, навчиться там писати, читати, буде старанною ученицею і ніколи більше не злитиметься на маму J.

А що робити Миколаю, коли усі доріжки та стежки водою залито? Коли замість білого, пухнастого, іскристого навколо сіре, мокре, брудне? Як доїхати до діток? Це ж у баговинні можна застрягнути? І тут за діло беруться зайчики-близнятка Наталки Малетич. Вони… витинають паперові листівки. І що? – запитаєте ви. – Встелять ними баговиння? Так вони ж розкиснуть! А я вам не розкажу, що там було далі, бо вам буде нецікаво. Тільки скажу, що на те ж Миколай і святий, і улюбленець усіх діток. Він усе вирішить. І усюди встигне.

То ж для чого медяники Миколаю? Щоб підкріпитися перед дорогою. А що він уже рушає до малят, то нам, батькам, залишається тільки тихенько йти йому у добровільні помічники (як тій дівчинці, що ще не знає, що років через 20-30 їй, таки, доведеться помічником Миколаю стати).

Книжечка ілюстрована файнезними малюнками Мар’яни Качмар. Що ще більше надихають на святковий настрій і пошуки подарунків для малечі. Читати їх можна всім: манюнім, маленьким, трошечки більшим і зовсім великим, а ще татам, мамам і, особливо, бабусям (останню сторіночку треба читати дуже ретельно, бо там є рецепт медяників-миколайчиків).

Багата мова, дивовижні пригоди, мудрі роздуми, веселі історії, барвисті блискучі сторінки пахучого атласного паперу. Одним словом. Читайте. Раджу. А я поганого не пораджу ніколи!

Юля Смаль

 

Коментарі

Зображення користувача mashyljka.

Дуже гарно написано і роз"яснено. Неодмінно придбаю)

А автори хто ? Це збірка чи авторська книжка ?