Ви є тут

Потішки.

 Ми з дітьми багато граємося. Не те, щоб я насправді вірю у магічну розвивальну силу усіляких ранніх методик (досвід показує, що радісна трирічна щебетушка, читаючи книжки і з легкістю гортаючи енциклопедії, одинадцятий клас заледве витягує на трійки, а маленький самітник, який до школи й не читав, має усі шанси гарно вчитися і побудувати прекрасну кар’єру), але не сидіти ж з дитиною цілий день, набурмосившись, мовчки?

Ну, ще й кажуть, що дитині треба оті «вісім обіймів», а нормальна мама не може не обійняти її вісім сотень разів за день, тому ми (наголошую, не з метою виростити генія, а виключно з метою зробити один одному приємне) багато бавимося. Для цього нам потрібні потішки, маленькі, простенькі віршики, що коментують певні дії – плескання у долоньки, гопки, вивчення різних понять.

Ось приклади наших забавок (можливі синтаксичні, граматичні та пунктуаційні помилки, оскільки набираю це все однією рукою, розсіюючи увагу на втілення щойно написаного на одному маленькому хлопчикові-Лесеві).

Ці придумала я:
***

(По ходу гри виконуємо вказані рухи)
Плеснемо в долоні:
Хлоп-хлоп-хлоп!
Скачемо на конях:
Гоп-гоп-гоп.

Летимо, як птахи:
Шусь-шусь-шусь.
Як повзуть мурахи?
Хрусь-хрусь-хрусь.

Пострибав горобчик:
Цінь-цінь-цінь,
Дівчинка і хлопчик
МОЛОДЦІ :).

***
(Скачемо в мами або в тата на колінах)
Їдем, їдем гоп-гоп-гоп,
На конИку скаче хлоп.
Кінь копитами: цок-цок,
А синочок мій: скік-скок (може бути: Донечка моя: скік-скок).

***

Повторюємо рухи за мамою:
Ніжка за ніжку - ось наше ліжко. (ідемо до ліжка)
Вправо дивися - тату всміхнися. (крутимо головою, просимо тата бути саме з потрібного боку)
Ручка-за ручку – от наш обручик, (потрібен малий хулахуп).
Вліво вернемо - знову почнемо.
Плескай в долоні, щічки червоні, (плескаємо спочатку в долоньки, потім по щічкам)
Вгору тягнися - рухатись вчися. (стаємо на пальчики, тягнемося вгору)
Ніжка за ніжку...

Плагіат з народного, плескаємо в долоні:
Тосі-тосі-тоньки,
Плескаєм в долоньки,
Плески-плески-пленьки,
Рученьки маленькі.
Ляпці-ляпці-ляпці,
Зайці-косолапці.
Братики-сестроньки
Плескають в долоньки.

 

А це народне:
***
(Плескаємо в долоньки)

Тосі-тосі,
свині в горосі,
поросята в гречці,
бути суперечці.

Тосі-тосі,
свині в горосі,
та й не всі, та й не всі,
бо частина у вівсі,
а ще трошки в просі.
(Варіант:
Тосі-тосі,

Свині в горосі,
Поросята в гречці,
А музика без язика

Їде на овечці.)

***
( Лоскотка, пальцями пробігаємо від п’яточок до шийки або під ручки)
Бігла мишка, несла книшика, не мала, де сісти, книшика з’їсти.
А тут-тут сіла - книшика з’їла!

 

«Ріжу-ріжу мушку на юшку,» - приговорюючи «пиляємо» лоскітну зону ребром долоні.

***
(На колінах скачемо, на гоп-гоп можна підскочити вище)
Їхав-їхав пан-пан
На конИку сам-сам,
А за паном хлоп-хлоп
На конИку гоп-гоп!

Тосі- тосі- тосі,
свині у горосі,
а телята у капусті,
аби були файні, тлусті

Підкидання на колінах:

Гопа-гопа-гопапа,
поїдемо до попа,
до попаді не можна,
бо попадя вельможна

гоп- гоп- гоп- гоп,
на конику хлоп, хлоп,
а за хлопом пан, пан
на конику сам, сам,
а за паном паненята
погубили штаненята,
а я йшла
і знайшла,
і вбралася,
і пішла.

Перебирання пальчиків:

Горошок, фасолька, кукурудза, бараболька,
а це - старий бобище, фууур за плотище (великий пальчик "відриваємо")

Сорока-ворона дітям кашу варила,
на порозі студила
тому дала на мисочці,
тому дала на ложечці
тому даа в горнятку,
тому дала в збанятку
а тому хвостик обірвала
і фуррррр – полетіла.

 

(Перекидаємо легенько  голівку дитячу між долонями):
Печу, печу хлібчик,
Діткам на обідчик,
Меншому менший,
Більшому більший.
Шусь в пічку, шусь в пічку (на останніх словах нахилити дитину трошки назад).


(Ідемо одне за одним, тримаючись за руку, при цьому перевалюємося з ніжки на ніжку):
Раз доріжка, два доріжка,
На доріжці кривоніжка,
Качуляє, кривуляє,
Тишком -нишком промовляє:
Раз доріжка....

Всі пам'ятають, напевно, сороку-ворону, перебираємо пальчики:
Сорока-ворона, на припічку сиділа,
Діткам кашку варила:
Цьому дам, цьому дам, цьому дам і цьому дам,
А цьому не дам,
Він дрів не рубав, води не носив, кашки не їсти.
Киш-киш-киш-киш!
Полетіли-полетіли-полетіли,
На голівцю сіли (махаємо руцями спочатку, ніби відганяємо неслуха, а потім - ніби літаємо).

Козу рогатую теж пам'ятаєте? Двома пальцями наставленими на дитину ворушите і примовляєте:
Ішла коза рогатая
За дітками-малятами:
Забодаю, забодаю, забодаю!!!

Ну, до решти, наша улюблена (плескалка):
Лапці-лапусі,
Де були? В бабусі!
А що їли - кашку!
А що пили - бражку,
А що на закуску?
Хліб і капустку!
Кашка солоденька,
Бабуся добренька.

(Я ще додаю, але це вже не звідси, але ми цей кусок додаємо в усі ігри, бо дуже подобається)
Шусь в пічку, шусь в пічку!
Киш-киш-киш (махаємо ручками)
Полетіли-полетіли-полетіли, (робимо ручками літальні рухи :))
На голівцю сіли! (садимо долоні на голову)

 Просте римоване слово легко сприймається малятком уже тоді, коли воно тільки навчилося сидіти. Воно ще не розуміє, що й до чого, про що там мама йому торочить, але мелодія рими вже йому відчутне, дитя радісно плескає у долонки, підскакує на гоп-гоп і робить «полетіли, полетіли, на голівцю сіли».

Як дізнатися про свій зріст?

Можна, як завжди: - Який Лесик великий? – А от такий-такий (тягнемо руці високо-високо).
Або, пам’ятаєте про коровай і іменини?
Як на Лесеві іменини

Та й спекли ми коровай,

Ось такий високий,

Ось такий широкий!

 

Є ще варіант, пробувати знаходити найпростіші рими і складати простенькі віршики, типу.
Слон сидів, спину грів,

А як підвівся, з мишею зустрівся.
Слон височенький (витягуємося),
Миша маленька (присідаємо).

Повторення – важлива частина запам’ятовування. Часто вигадуємо щось для повторень.
До Леся зайчик пристрибав,
Біля Леся пострибав.
Гей, малий, зупинись,

І мені усміхнись!
(ой, ти зайцю, не стрибай,

А мене пообіймай.

А ще звуконаслідування, вони завжди викликають у малюків сміх. Наприклад, такий абсолютно простенький віршик:
Каже Ава: Гав!
Ти чого там став?
Може, ти злодІй?
То тоді не стій!
Утікай!
Гав!

 

Чи пісенька, яку я придумала давно-давно, ще для старших дітей.
Каже собачка: гав, гав, гав,

А поросятко: хрю-хрю-хрю,

А кошенятко: няв-няв,
Ну, а корова: му-у-у-у.

П-в:
Кожна тваринка в світі знає

Свої слова,
Кожна істота щодня співає,

Як навчилась вона.

Півень співає: кукуріку!
Ко-ко-ко (ціп-ціп-ціп), - його курчата.
 Качка кличе через ріку,
Кря, - кричать качата.
П-в.

 

Звісно, це не все, і ми щодня поповнюємо асортимент наших потішок-забавлянок, вигадуючи на ходу, хто як каже, де який пальчик (О! До речі!
На руці п’ять пальців є,

В кожного ім’я своє.

Є мізинець, безіменний

і середній пальчик в мене.

Вказівним все покажу,

А великим поможу!
Якщо ви не знали, то безіменний пальчик ще називається підмізинним, можна й це слово сюди вставити).

Є величезна кількість книжечок з пальчиковими іграми, іграми-розвивалками, виховними іграми. Ми ці книжечки теж читаємо. Іноді навіть користуємося ідеями.

 

Так що от.
Приємного і пухнастого вам материнства.

Юля Смаль

 

 

 

Коментарі

Зображення користувача Slingomama Ira.

Юлю, як чудово, що ти поділилась своїми потішками! Мені їх так не вистачало, коли Мирося була маленька! Я не здатна до словотворення, тому шукала в інеті, але там більшість інформації на російській мові. І то додумалась до цього якось запізно :)

Тепер обов"язково наступного разу скористаюсь твоїми потішками! Дякую!

Зображення користувача Даша.

І ми граємось такими потішками. Правда, в нашому арсеналі їх набагааааато менше (є тепер можливість довивчати ;)) було зі старшим синочком. Він любив стрибати і "підковувати чобіток" (тук-тук, молоток. підкуємо чобіток. як не буде молотка, не підкуєм чобітка - під час цього стукаю легенько по ступням).

А ось меньшенький наш синочок вже полюбляє "тосі, тосі". Завжди починає посміхатися, в якому б настрої не був. І особливо якщо з ним грається тато чи брат.