Ви є тут

Бедриків Великдень

Пригріло сонечко. Маленькому жучкові бедрику-сонечку вже не хотілося спати, довелося розплющити очки і подивитися, що ж там робиться. Фіалка, на листочку якої Бедрик спав цілу зиму, стояла на балконі і її пухнасті листочки були теплими! Жучкові сонечку снилися Різдво, сніг, колядки, а тепер, коли він прокинувся, навколо квітне весна!

Насправді, Бедрик зовсім не знав, що таке весна, бо народився минулого літа, встиг побачити осінь з золотими листочками, відсвяткувати Різдво зі своїми друзями-дітьми. А тепер він дуже хотів подивитися, що ж таке весна!

Розпрямивши крильця, Бедрик кілька разів тріпнув ними, загудів легесенько і полетів! Внизу розквітали маленькі кольорові квіточки, схожі на зірочки, з’являлися тоненькі, гострі, як шпички, травинки, весело співали пташки, комашки, діти. О! Треба було б відвідати свою добру подругу – маленьку зелену Гусіньку! Жучок не бачив її ще з осені!

Він підлетів до куща шипшини, де зазвичай собі полуднувала Гусінька і не побачив її! Вона ще, напевно, не прокинулась! Подумав він і подивився на загадкову пухнасту колисочку, ніби в неї була замотана лялька. Може, це і є хатинка Гусіньки? Тільки він це подумав, як з хатинки з’явився жовтокрилий метелик.

-         О, привіт, друже! – сказав він. – Рада тебе бачити!

-         А ми хіба знайомі? – відповів Бедрик.

-         Ну, звичайно, я ж була Гусінькою! А зараз, бачиш, я найсправжнісінький Метелик!

-         Ого! Яка ж ти стала гарна!

-         Так, - засоромилася Метелик. – На жаль, не така гарна, як багато інших метеликів, але мені подобається. Бути Метеликом краще, ніж бути Гусінькою.

-         А чому?

-         Тому що можна літати! І замість листочків, які часто бувають гіркими, їсти солодкий-пресолодкий нектар з квіточок. Ти, до речі, не бачив поруч квіточок?

-         Бачив-бачив, летімо, я покажу.

Метелик-Гусінька і жучок Бедрик полетіли разом до кольорових квіток. Поки вони летіли, Бедрик розповів Метелику, як гарно святкував Різдво з дітками. А Метелик розповіла, що ще минулого літа чула від інших, що усі жучки, метелики та комашки прокидаються якраз до свята Великодня. Це велике свято, до якого готуються усі люди.

-         От би гарно було, - замріяно промовив Бедрик, - подивитися, як вони святкують і це свято!

-         Я б теж з задоволенням відсвяткувала його з усіма іншими. Чула я, що Великдень – це свято, коли Месія – спаситель у цей день воскрес із мертвих, щоб цим засвідчити найбільше диво, яке колись ставалось. Він врятував своєю смертю усіх людей від гріхів. І ми тепер святкуємо радісну подію.

-         Але ж чому він помер? – вигукнув жучок.

-         Я не знаю, треба було б запитати в когось – що й до чого.

Тут жучок-сонечко побачив у вікно своїх друзів. Ще минулого літа він бачив, як ці діти допомагали дорослим, були чемними з квіточками і комашками. І от… вони робили щось надзвичайне. В руках у них були чарівні кольорові яйця, а ще гострі олівці, які час від часу вмочали в ароматний бджолиний віск. Бедрик був такий зачарований тим, що роблять діти, аж не витримав і залетів у відчинену кватирку. Метелик-Гусінька гукнула, що прилетить, як тільки пообідає. Бедрик залетів в квартиру і сів на стіл, де працювали діти. Біля нього лежали уже розписані яйця – і чого тут тільки не було: сонце, місяць, зорі, чарівні-безкінечні візерунки.

-         Ой, жучок! – гукнула хлопчика дівчинка. – Глянь, Андрійку.

-         Це ж Бедрик! – погодився хлопчик. – Треба його випустити на вулицю.

-         Не треба! – запротестував Бедрик. – Я хочу з вами! Ви щось дуже цікаве робите!

-         Ну, добре, тоді допоможи мені! Вмочи лапки в оцю фарбу і пробіжися про яйцеві!

Бедрик з захватом вмочив лапки в синє і швиденько-швиденько побіг по червоному. За ним залишався цікавий слід в дрібненьку крапочку. Спочатку він оббіг яйце вздовж. Потім впоперек. Потім ще так і сяк. Як же у нього гарно вийшло!

-         Чудово! – вигукнув Андрійко. – Галина писанка-крапанка буде найкраща!

-         Егеж, - задоволено відказала Галя. – Нікому не допомагав крапати крапанку Бедрик!

-         А ще мені допоможи! – попросив Андрійко. – Тільки якось інакше.

Бедрик подумав, подумав. Вмочив лапки в зелене, підлетів і став усіма чотирма лапками в одному місці на пелюстку чудернацької квітки. Знову підлетів – і знову став. Квіти на писанці заграли дуже цікаво.

-         О, і в мене тепер чудова писанка! – зрадів Андрійко.

-         Скажіть мені, - попросив Бедрик. – А що це ми щойно робили?

-         Ми розписували писанки. За кілька днів у нас Великдень, ми готуємося до цього світлого і радісного свята. Чи ти знаєш, що це за свято?

-         Метелик-Гусінька мені розповіла, що в цей день воскрес Месія – Ісус. Але чому він помер, я не знаю, - сумно сказав жучок.

-         То ми розповімо тобі! – у квартиру влетіла ще й Метелик-Гусінька. – Слухай.

Сталося це дуже-дуже давно. Ісус ходив по землі, допомагав хворим і стражденним, творив дива і розповідав усім про Бога. Він знав, що Господь – Його Батько, послав його на землю, щоб врятувати людство від гріхів, від загибелі. Одного дня, коли Ісус з апостолами вечеряли разом, Він попередив своїх учнів, що один з них скоро його зрадить. І справді, того ж вечора, Йуда Іскаріот виказав Ісуса, ще й неправдиво на нього свідчив. Солдати схопили Ісуса, мучили йогою, а на третій день, розіп’яли на хресті на горі Голгофі. Всі оплакували безгрішного Ісуса, та на третій день він воскрес. Жінки, які йшли омивати тіло, побачили, що гробниця, де був похований Месія, відчинена, величезний важкий камінь відвалений вбік, а всередині печери сидить Ангел. Він і повідомив жінок про радісну звістку: Христос Воскрес!

Жінки радісно бігли у місто і всіх сповіщали: Христос Воскрес! Спочатку ніхто їм не вірив, і лише, коли вони побачили живого Ісуса, відповіли: Воістину воскрес!

-         От таке свято ми готуємося святкувати! Підемо вночі на службу, візьмемо з собою кошички, покладемо до них паски, яйця, м’ясо та сир. Співатимемо славних пісень з усіма християнами світу.

-         А можна ми з вами, - тихенько запитала Метелик-Гусінька?

-         Звичайно!

-         Але усі жучки та метелики вночі сплять, що ж робити?

-         Ви прилітайте до нас звечора, ляжете спати в наших кошичках, а коли прийде час, ми вас збудимо.

Настала святкова ніч. Діти, ошатно вбралися, взяли з собою кошички, гарні вишиті рушники, щоб накрити їжу, їх покликали батьки і всі разом рушили до церкви. В одному кошичку поки мирно спав жучок Бедрик, а в іншому Метелик-Гусінька.

Діти, прийшовши до церкви, тихенько розбудили своїх нових друзів. Вже час! Жучок сів на плече Андрійкові, а Метелик заховалася між квітів на Галинчиній хустинці. Ох, яка ж це була служба! Які ж радісні і піднесені були люди навколо! І вже, як зорожевіло небо на сході, священик оголосив: Христос Воскрес!

-         Воістину Воскрес! – відгукнулися прихожани.

-         Воістину Воскрес, - тихенько відповів Бедрик.

-         Воістину Воскрес, - тріпотіла крильцями Метелик-Гусінька. Вона так розхвилювалася, що здійнялася над хустинкою. Люди взялися обійматися, цілуватися, вітати одне одного.

Потихеньку усі розійшлися додому – розносити радісну вістку та снідати. Залишилися тільки Бедрик з Метеликом. Вони були дуже втомлені, тому знайшли маленьку квітку, зручно вмостилися в ній і позасинали. І обом їм снилося, як вони сидять на великому камені біля печери і бачать Ангела, який сповіщає їм радісну звістку: Христос Воскрес!

                                   Ю.Смаль

 

Коментарі

Зображення користувача Slingomama Ira.

Клас, прочитаю доці! :) Юля - натхнення тобі!

Зображення користувача AlinaGZ.

А я бідкалася, як дитині доступно пояснити, що таке Великдень. Тепер будемо читати казку про милого Бедрика! Дякую Smile

Зображення користувача zewzyk.

Гарна казочка! Дуже хочу спробувати поробити крапанки з доцьою цього року, перед тим почитаємо казочку!